Від Осені...
холодні вечори, що переходять в зиму…
лишилися дерева гордими,
ховаючи самотність мов за спину…
Так бракує щирості й тепла,
дороги стомлені, як завжди непорушні…
Все йде своє чергою, а я
з недосолодженою кавою на кухні…
Хвилин байдужість, й вечорів мовчання,
так в’їлися у серце ненароком…
Від осені на пам'ять сподівання,
від мене до зими півкроку…
NeboCry
4
0
18
Poetry | Reading version 03 dec 2013 at 01:37
Similar works
