мій театр
для кого печальний спектакль?
в театрі самотньому ігрище драм.
так дні і роки пролетять.
нікому не треба тут глядачі,
але якщо буде аншлаг,
то хлинуть емоції аж в дві ріки,
і серце заходиться в такт.
якщо ж тихе лихо підкралось зненацька,
аж щемко під ребрами стало,
то буде актриса нестримно сміятись,
з біди витинать карнавали.
навіщо ці ігри?чому?що?і як?
мабуть, не дано зрозуміти.
такий вже характер. таке вже життя.
і з цим доведеться миритись...
katrus1a
3
0
18
Поезія | Версія для читання 18 гру 2013 о 16:47
Подібні роботи
