Під сірим небом і людьми
Ішла із вибухом вулкану
В собі. Образи і жалю
До себе. І на всіх навкруг.
Боже, це я такою стану?
Тримати сльози. Сильна? Так!
Тільки чого ж все так ламає?
Скептична усмішка в зубах
Мого цензора всередині.
Віднині… Що? Авжеж, нічого!
Усе як і було, так і є.
Перебісись, не зли нікого.
Удома змить чорнявий слід
Сльози нестримано дурної.
І заспокоївшись, одіть
На себе тишу від німої.
Тихіше… Все вже спить.
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 19 гру 2013 о 02:52
мітки: вірш
один з моїх улюблених. він просто чудовий)
19 гру 2013 о 04:29
Allochka Критика
Похвально, що у вірші подано настанову, як подолати чи потіснити зло у собі. А ще краще - залишити його вдома, коли йдеш до людей. Такий підхід створює умови для позитивного світобачення.
05 жов 2016 о 22:20
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024