***
Я маю все зробить сама.
І свою долю намалюю
Легким штрихом я олівця.
А потім роллера візьму
І на папері залишу
Страшенно вдавлені сліди
По контуру всього малюнка.
Це буде символ боротьби
За щастя, за своє майбутнє...
Щоб мої друзі й вороги
Побачили, що не здадуся.
Основа є, я так старалась,
Продумала усе давно,
Стійкою бути намагалась,
Забула ж про "але" одно:
Я - жінка, берегиня роду
І на моїх слабких плечах
Відповідальність за народ мій,
Бо ж України я дитя!
Тому хутчіш візьму я фарби,
А пензль залишу на столі,
Я розмалюю свою долю
Красивим порухом руки.
Так серце стука і тріпоче,
Що ледь не вирветься з грудей;
Моя душа безмежно хоче,
Щоб гарно вдавсь малюнок цей.
І хоч не майстер пензля я
Та олівець мені не друг,
Малюнок видався на славу,
Не соромно вже й брать до рук.
Ось є блакитне, жовте, синє,
А там рожевий вдалині
Пливе туман й червона квітка.
Це все, матусенька, тобі...
katrus1a
1
0
18
Поезія | Версія для читання 21 гру 2013 о 00:38
Подібні роботи
