Сам у холодній кімнаті.
Вбивця боїться себе і її –
Думку, почути й впізнати.
Вбивцю лякає, якщо телефон
Десь у тумані задзвонить,
Та не тому що спіймали його,
В ньому свідомість говорить.
Він все чекає що раптом дзвінок -
Спиця в дурманну свідомість -
Голос того,чий вже подих замовк
Облік чий став - невагомість.
Хай міліони людей на землі
Скажуть:"Нічого не сталось",
Вибір прийдеться робити мені,
Я за свій вчинок покаюсь.
Ніч хай прийде, встромить лезо в думки,
Я не збираюсь пручатись.
Так я боюсь, я боюсь темноти,
В ній вже нема де сховатись...
мітки: вірш
Подібні роботи