Вбивця боїться проснутись вночі
Сам у холодній кімнаті.
Вбивця боїться себе і її –
Думку, почути й впізнати.

Вбивцю лякає, якщо телефон
Десь у тумані задзвонить,
Та не тому що спіймали його,
В ньому свідомість говорить.

Він все чекає що раптом дзвінок -
Спиця в дурманну свідомість -
Голос того,чий вже подих замовк
Облік чий став - невагомість.

Хай міліони людей на землі
Скажуть:"Нічого не сталось",
Вибір прийдеться робити мені,
Я за свій вчинок покаюсь.

Ніч хай прийде, встромить лезо в думки,
Я не збираюсь пручатись.
Так я боюсь, я боюсь темноти,
В ній вже нема де сховатись...
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 22 гру 2013 о 02:37
мітки: вірш
Показати всі коментарі (11)
Yarka, надіюсь))
15 січ 2014 о 04:00
sk8ter-boyy, головне не наврочити))
15 січ 2014 о 04:00
Дійсно, усі ми колись скоюємо злочини...хай духовні, але все ж таки...
28 тра 2015 о 21:12
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024