Вечер
В немыслимом потоке свеч,
И тихо падает на плечи-
искристо-белый первый снег.
Уже за горизонтом солнце,
Томиться в нежности ко сну,
И трепетно обняв за плечи,
Творит мазками новизну.
Горячий, теплый, светлый вечер,
Уют, сердечный разговор,
Мы так спешим успеть на встречу,
Успев, не потярявши взор...
Mila
4
0
18
Поезія | Версія для читання 29 гру 2013 о 01:04
Показати всі коментарі (5)
Ksandra
Критика
Зворушливо, насичено, смачно! Надихає на позитивний лад. Так і хочеться проживати кожну мить життя, дихаючи на повні груди.
1
дякую
Анонім
Критика
Цей вірш можна назвати елегією літнього вечора, на тлі якого розгортаються романтичні стосунки. Цікава побудова: гарний і світлий вечір, з одного боку, а з іншого - не менш світлі почуття. Слова бринять мелодійно. Тільки виправте у кінці "потЕрявши".
1
Подібні роботи
