Храм любові
Холодними й пустими вечорами
І рветься серце заливаючи вогонь
Потоками незайманих кольорів
Як у гарячці з краю в край
Літає пташка у полоні клітки
Готова голову і крила поламати
Аби втекти у недосяжні далі
Гримить і розбиває мрії
Падіння статуй наших ідеалів
Можливо ми не так хотіли
Коли з кісток складали храм любові
І рветься шкіра та немає болю
Кричати буду щоби не почули
Сховаюсь десь й навік засну
Учасник я твого розстрілу…
15.01.2014
UstymGarkavy
2
0
18
Поезія | Версія для читання 16 січ 2014 о 03:48
Подібні роботи
