дощик
він летить в невідоме
бо це його доля
доля в яку він не вірить
і не замислюється над цим
не знаючи для чого він тут
набридає бути самому
я ніколи не стану блазнем
я краще буду в самоті
поки все ллється
повз наші голови
де час живе без своїх цифр
й без слів чути слова
які ти хочеш чути
вічно
Yaro_Mantyka
4
1
18
Поезія | Версія для читання 21 січ 2014 о 19:11
Подібні роботи
