Все що треба...

Все що треба,
Підводячи слово до Неба,
ці світи що з Землі проросли
зберегти у душі
наче в Шатлі,
мов майбутні панети з ідей,
як комети контексту,
вірші зерно-зорі,
сонця космосу мовні
посіяні серед людей…
І за позаземною орбітою
Недовідомі, найдальші галактики
розприкрасити добротою
винайденою людиною…
З філософської фляги —
всеможливістю форми і змісту життя —
відродити —
зів’ялі часи і простори буття…
Як алхімік, з пробірок,
із формул думок —
вдосконалити Всесвіт…
Ідеального щастя дорога
Веде від людини до Бога…
Домовина ж не дім…
Всі поразки людські на Землі
Мов загублені іграшки
десь у дитинстві,
що не варті плачу ще дитячого людства.
Всесвіт все відшкодує —
людині
що диво у слові збудує…
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 24 сер 2012 о 01:38
мітки: вірш, поезія
Показати всі коментарі (4)
Allochka Критика
Непроста форма, що дещо ускладнює сприйняття твору. При аналізі його змісту виникає така думка: Всесвіт, може, і коли-небудь відшкодує, але питання у тому, чи потрібне буде людині оте "відшкодування".
14 чер 2016 о 20:08
Allochka, Дякую за коментар. Цікава думка ! Я на цьому сайті не часто... Є інші... Було б добре якби редакція більше друкувала нас в журналі, були б презентації, і спілкування наживо. Заходьте на мою сторінку в Фейсбук, долучайтеся в друзі.
15 чер 2016 о 20:24
Istyn, Дякую за запрошення!
15 чер 2016 о 20:29
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024