Засни, моя гордість!
Назад забери свої руки!
Спинися! Бо ти кожен раз
Підписуєш все на розлуки.
Ти сковуєш моє життя,
Пунктиром малюєш стандарти,
Лишаєш лиш біль, каяття…
Не рви мою душу, не варто.
Я змучилась від міркувань,
І серце не має спокою.
Ти краще надією стань
Й веди мене вслід за собою.
2012 р.
Amster_Dama
2
0
18
Поезія | Версія для читання 31 січ 2014 о 07:58
Allochka
Критика
Досконала форма й вдало розкрито зміст, гарно реалізовано авторський задум. З позиції читача не радила б ліричні героїні приспати "гордість". Адже коли наша гордість спить, ми дуже вразливі й довірливі, чим можуть скористатись наші недруги. Гордість не завжди сковує, часто вона оберігає нас від вчинків, про які ми потім пошкодуємо.
Allochka, Тут не мається на увазі "приспати" гордість назавжди. Йдеться про конкретну ситуацію. Ну це так, особисті переживання. Не дивуюся, що інколи цей вірш не до кінця розуміють)
Подібні роботи
