ти мабуть
немов букет троянд ,
а поряд сніг, і тінь від тіла
втіка як тихий ямб.
крихке життя, немов та крига
ти ковзаєш по ній...
вона тверда, то мамалига,
то світ кричить - не стій!
не стій, втікай, за ямбом,
не дописаним, за ним
лети, журливим сном -
так можеш тільки ти.
та тут зима, холодна, вічна
панує вже давно, о тут
вона буває дуже ніжна
буває вб'є, лиш звук -
приходу смерті ти почуєш;
мабуть не ти посеред ночі
не квіти то палкі, тримаєш,
не твої очі
в темноті,
тут я самий, посеред снігу
стою у повній німоті
і кригу пуд ногами ріжу...
Flamus
5
0
18
Поезія | Версія для читання 26 гру 2012 о 09:08
Подібні роботи
