Ти

Рано чи пізно втомишся рахувати дні.
Тікатимуть сполоханими привидами тижні.
Очі в’янутимуть і стануть сумні,
Слова, речення, запитання – побіжні.

Світ буде зав’язаним на розкладах.
Встигатимеш, звичний сценарій шліфується до автоматизму.
Перестанеш боятись сидіти у протягах,
Існування – це любити життя без фанатизму.

Чай не грітиме, інші засоби стануть мішаниною,
Вимовляти бажання вголос – зайві рухи.
Легко бути розтягнутою пружиною,
Остання надія твої теплі руки.
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 04 лют 2014 о 03:02
Allochka Критика
Є чітке розмежування між життям і існуванням. Добре, що акцентовано увагу на важливості надії в людському житті.
13 тра 2016 о 17:05
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024