Ти
Тікатимуть сполоханими привидами тижні.
Очі в’янутимуть і стануть сумні,
Слова, речення, запитання – побіжні.
Світ буде зав’язаним на розкладах.
Встигатимеш, звичний сценарій шліфується до автоматизму.
Перестанеш боятись сидіти у протягах,
Існування – це любити життя без фанатизму.
Чай не грітиме, інші засоби стануть мішаниною,
Вимовляти бажання вголос – зайві рухи.
Легко бути розтягнутою пружиною,
Остання надія твої теплі руки.
мітки: Світ грітимуть руки
Allochka
Критика
Є чітке розмежування між життям і існуванням. Добре, що акцентовано увагу на важливості надії в людському житті.
Подібні роботи