Вулиці змінивши в тайгу,
Ліхтар світитиме крізь заметілі,
В той вечір, коли я помру.
Ніч свої розправить крила,
Вітаючи зиму, подругу свою,
Небо чорне напнеться вітрилом,
В той вечір, коли я помру.
Нікого навколо, записки й папери,
Двері відкриють, впустять зиму,
Сліди снігу на червоній портьєрі,
В той вечір коли я помру.
Десь співатиме вітер,
Чи буде сумно кому?
Ліхтар кидатиме світло,
В той вечір коли я помру.
© Ігор Кордис.
03.02.14
Verlen
2
0
18
Поезія | Версія для читання 04 лют 2014 о 23:55
Allochka
Критика
Не знаю, чим зумовлені слова такого сумного рефрену вірша, але вони добре вписуються у поетичну канву. Вам вдалося показати, що смерть людини фактично нічого не змінює у цьому світі. Світ вічний, а життя людини - категорія, обмежена часовими рамками.
1
Подібні роботи
