Вся байдужість безмежності клятв,
Ми одні на смертельному полі,бій,
Перемоги немає без втрат,
Твої ніжні дотики тіла,
пам'ять, палить сантиметрами шкіру,
кислотою троянди випалює,
невже кохання може так ранити?!
Ніби відключили опалення,
а моя душа,самотня, оголена,
притрушена спогадів холодом,
закрилась у(прокуреній) темній кімнаті,
і топиться у хвилях віскі та коли,
щоб не відчувати,тікає від болю.
Малює картини, музику слухає,
складає вірші та інколи миє посуду,
Не живе а існує, в серцевих істериках,
Від бажання тебе розриває судини на стегнах,
Коли не взаємна любов б'є по ребрах,
не ламай,бережи,
її крила-твої сни.
Подібні роботи