Так тихо і м'яко ступлю на старенький паркет,
Пройду повз кімнату, малу і облізлу,
В ній сирістю пахне, на підлозі лежить акварель,
А в столі, у середній шухляді,
Листи, у який ти коханням всю біль і образу запік,
Ламаючи руки, шкіру дряпав,
І ехо: "прости, я не зміг"
Я сяду на ліжко,послухати тишу кімнатну,
Ще мить і повітря стане тісне,
живе тут любов в середині цієї шухляди,
ховаючи спогади у закритому серці,
де повно квіткового чаю та м'яти.
Goldi
4
0
18
Поезія | Версія для читання 08 лют 2014 о 21:00
Подібні роботи
