а вуста безнадійно гіркнуть.
Інша дівчина на пероні
погляд кине, як з неба зірку.
Інший хлопець слова прошепче,
хоч банальні, та все ж єдині.
Руки ляжуть на мужні плечі,
як лілеї на мур твердині.
Розіб'ється на щастя келих,
а у скалках заграє світло,
і укотре у свій перелік
впише доля знайоме титло.
Тож як радості і бажання
розцвітуть ув обіймах літа,
ми побачимо, що кохання
молодіє у наших дітях.
МІРА
9
0
18
Поезія | Версія для читання 08 гру 2011 о 23:34
Анонім
Критика
Досить зріла і витончена у Вас поезія, відчутно, що кожну нотку цього почуття ліричним героєм уже пережито. Вкотре вдало зауважено, що справжні людські почуття ніколи не старіють, а знаходять своє продовження у нащадках. А таке незвичне порівняння "як лілеї на мур твердині" сповнює вірш принциповістю 
2
Подібні роботи
