мимоволі

Недільні дзвони мовчали, ти лежав у своєму ліжку, в цей момент думав про асфальт - тверду субстанцію, з якої як ти вважав складається твій мозок. Без пошкоджень він абсолютно цілісний, але якщо виникає бодай маленька тріщинка - все, тоді це питання часу. Твої двері не відкривались уже тиждень, хоча здавалось, що ти не чув їхнього тріску уже добрих півроку.
Вулиці перетворились на твоїх подруг, кожна по-своєму різна, по-своєму унікальна. Коли ти гуляв з ними, чи то пак ними вони нашіптували тобі якісь речення, в одних ти вбачав нові романи і новели, в інших були сліди сварок і несподіваних пиятик, ще інші наштовхували тебе на щось святе, щось, що загорнуте у шмат газети з запахом риби, звуки моря захованого між тими запашними сторінками і ще мокрими залишками водоростей, в яких заплутувались твої пальці у дитинстві, коли ти намагався перевірити, які вони на дотик.
Але це мимовільне і швидкоплинне відчуття відступило, коли яскраві і водночас безжальні промені сонця ударили тобі в очі і нагадали про те, що тобі час іти, бо подруги довго не чекають.

grill

Інші роботи

Поезія | Версія для читання 26 лют 2014 о 03:58

мітки: лірика, поезія, проза, любов, оповідання

Ще немає жодного коментаря

Подібні роботи

Про нас Наша команда Техпідтримка

Українська Русский English Deutsch Italiano Polski Magyar

Site map