Моя Зіронька
То заспіваю і замрію, і знов до ранку не засну.
Ця зірка щастя й миру зичить, її любов повік не вмре,
До себе кличе, кличе, кличе, та все ніяк не забере.
Коли б мені ракети крила, полинув би в далеку путь.
Вві сні ще є наснага й сила. Так от – не можу і заснуть.
А як засну – зоря зникає, сховає очі і мовчить.
Зірватись в лет! Куди? Не знаю. Лиш серце крається-болить.
Чого ж бо зіроньки не бачу? На хвильку зглянься і утіш!
Лиш за тобою гірко плачу! … І раптом вихопиться вірш.
І що воно такеє диво оті віршовані рядки?
Плетеш-мережиш речень звиву – стають світлішими думки.
Поетів слави не бажаю, бо їх хлібина затверда.
Хто більше зна, той більш страждає. До хліба ж треба ще й вода.
А друзям щирим почитаю. Послухають, коли й не так.
Хто головою похитає, а хто подумає: «Дивак!».
І диваку поспівчувають («Хлєб наш насущний даждь нам днєсь!»),
Для них памфлета накатаю, чи поздоровлення якесь…
Як пізно ввечері узрію крізь хмари зіроньку одну,
То заспіваю і замрію, і знов до ранку не засну.
мітки: поезія
Показати всі коментарі (6)
Allochka
Критика
Під очікуванням зустрічі із "зіронькою" можна, очевидно, розуміти очікування особистого щастя. Доречним є обрамлення вірша - однаковий кінець і початок. Крім цього, постає ще одне питання, до якого Ви апелюєте, - визнання творчості поета суспільством.
"Поетів слави не бажаю". Ні до кого не апелюю. Так написалось.
Це душа сумує у земному втіленні.
"На свете счастья нет, но есть покой и воля". О. С. Пушкін.
Щиро вдячний за відгук!
З повагою і найкращими побажаннями,
Владислав.
Це душа сумує у земному втіленні.
"На свете счастья нет, но есть покой и воля". О. С. Пушкін.
Щиро вдячний за відгук!
З повагою і найкращими побажаннями,
Владислав.
Подібні роботи
Роботу було депубліковано автором
Роботу було депубліковано автором
Роботу було депубліковано автором
Роботу було депубліковано автором
Роботу було депубліковано автором
Роботу було депубліковано автором