Для тебе всесвіт ще не існував.
Ти знав, що не позбавишся від болю,
Але грудьми кидався на метал.
Твої гріхи не можна не простити,
Твоя провина в тому - ким ти став.
Провина та не створена тобою
Та це, життя проживши, ти не знав.
І кожен день за це тебе ганили,
І ти в собі нікчемність цю картав,
Крізь тіло душу так безжально вбили
А ти, впустивши голову, мовчав?!
Такими були дні, години, ночі,
Таким було усе твоє життя…
І перший раз покірні твої очі
Налились страхом клітки і кінця.
Той звір, що був заточений в неволю,
Якому всесвіт ще не існував,
Хоч знав, що не позбавиться від болю
Розбив страшну ту долю об метал!
Подібні роботи
