Іще й дівчата не торкалися тих губ,
Чому так рано, господи, чого так рано?
Такі великі душі в вічність йдуть.
Ти їх береш, то їх напевне доля,
Така вже доля в цілої землі,
Ти чуєш!Як до тебе люди молять,
А душі йдуть в нерівній боротьбі.
Ну скільки ще? Чи мало тої крові?
Де б ти не був, я прошу, зупини,
Так вже болять оті вінки тернові,
Так вже ятрять від куль ці борозни.
Нам треба миру, вже навоювались,
Уже б хоч краплю кращого життя,
Уже би щастя, остогидла жалість.
Щоб вільні люди і щоб вільний я.
В останнє губи шепотіли:"Мамо",
Іще й дівчата не торкалися тих губ,
Чому так рано, господи, чого так рано?
Такі великі душі в вічність йдуть.
© Ігор Кордис.
03.03.2014
Подібні роботи