без назви №31
Немов залізо у шлунку
Я завжди залишусь тим
Хто буде шукати від себе порятунку
Впала перша сльоза
А за нею в печаль потекла ріка
У степу десь упав козак
В країні тиша, чужий прийшов мрак
Не стріляй в тих кому віриш
Не цілуй ворога в губи
Сам себе тоді зміниш
Та збережеш свої зуби
Залий душу болем
Щоб омилася вона
Тільки злий захоче крові
Якщо увірвалася струна
Вічне щастя - це коли з тобою
Тримати за руку свою мрію
Пірнай у радість з головою
Не обдумуючи дії
Можливо скоро війна
А можливо я вже мертвий
Мертвець - такий сумний
Та інтелегентний
Добро - воно існує
Тільки всі його не бачуть
Нехай сліпі мене почують
Що життя краще телебачення
Я проста людина
А ти на троні там сидиш
Мені хоча би половину
Не даш? Ти ж скотина, та облиш!
Подібні роботи
