Одна фраза
Туш залишила свій слід.
Люди, скажіть мені, як жити можна,
Якщо вже немилий цей світ?
Якщо нема сенсу у тому, що пишу,
У тому, де правда гірка.
Кому я це все передам? Що залишу?
Хто впізнає мене в цих рядках?
А нікому не треба. Ніхто не впізнає.
Для них це слова на папері.
А для мене – рятунок. Тепер я не знаю,
В які мені стукати двері.
Де шукати того, хто не скривить душею,
Хто прийме таку, яка є?
Хто зуміє піднести мене над землею
І змусить забути все зле?
Багато питань, та ніхто їх не чує,
Кожен лиш знає себе.
Ніхто не підтримає і не відчує,
Як біль моє серце шкребе.
Я сама залишилась. Вітер лиш часом
Дме в спину і впасти не дасть.
Думки всередині виспівують басом.
Пробачте, така моя масть.
2012 р.
Подібні роботи