ТЩД

Трохи з нового:

Чому людям завжди щось потрібно? Чому коли людина має все, то їй того всього мало? Чому коли людина багата, вона почуває себе бідною? Чому людина оточена іншими людьми дуже самотня? Чому наш Спаситель не жінка? Чому я написав стільки запитань собі?
З давніх давен у людей була дуже поширена традиція - вони вмирали. І цю традицію мав виконувати кожен, хочеш ти цього чи ні. Були динозаври, був Єрусалим, був Сталін, народився і я. Такий собі малий чорт з бородою і з дзигарою за правим вухом. Я ніколи не був, таким як всі: всі ходили до школи, а мене підвозили до школи, всі мали планшети, а я мав канапку зі шпротами та літературну книжку. Коли всі йшли в планетарій, слухати нікому непотрібну інформацію, я йшов дивитись порно, там теж так сказати своя сонячна система з загадковими дирами. Я ріс сам по собі. У мене не було батьків, у мене не було родини. Складалось, що я вилупився з яйця - такий собі кльовий бородатий вилупок, який усім подобається.
На свій вік я дуже скоро постарів. Я почав відхаркувати своє минуле, де я займався коханням з розумними повіями, де я викладав в інститутах про ядерну фізику і по ночам попиваючи бренді я сидів в темноті. Поряд вібрував телефон, на ньому висвічувалось: "Твоя Щаслива Доля" . І я продовжував збивати ці виклики щовечора, бо розуміючи свій стан, я не хотів тої ТЩД. І я повторював ці три букви дуже часто, я по троху їхав по країні, і по троху з глузду.
Мої монети вилітали з кишень. Я раз в неділю пригощав всіх в генделику, бо я мав хороший настрій і чисту душу. Я ніколи не знав звідки в мене стільки грошей, бо я їх просто не рахував. Вони у мене просто були.
Мені снились жахи. Сон був про те, де я стою собі в білій пустій кімнаті. У ній немає ні меблів, ні дверей, ні вікон. І тільки я закриваю очі та одразу розплющую - перед мною з'являється чорний кінь з червоними очима та відкушує мені голову. Прокинувшись від кошмару, одразу вібрує телефон. І знову те саме: "Твоя Щаслива Доля", "ТЩД".
Пролітали дні і я старів, я майже засох але я продовжував смалити дзигара. Я надалі пригощав всіх раз в неділю. Мені вже перестали снитись кошмари, у мене сіла батарея на телефоні.
Була десь північ, шпортаючись по вулиці я ледь-ледь дойшов додому. Я хотів налити собі бренді, тільки фляга пуста була, натомість я налив собі простої джерельної води. Пірнувши у пачку, я надибав там лише одного дзигара. Тільки я не став її курити. Я сидів. Мені було до болі сумно. Я сумував за "ТЩД". Мені цього так не вистарчало...
Я почав заряджати телефон та тільки він увімкнувся, одразу прийшла СМС. В ній було вказано, що в мене 25 пропущених, рівно стільки днів минуло, коли розрядилась батарея. Я через старість посміхнувся. І за декілька секунд телефон завібрував та почав блимати білим світлом. "Ах ти чорт забирай!" - промайнуло в голові. "ТЩД". Знову та клята та така рідна "ТЩД". Вперше тверезо мислячи, я натиснув кнопку відповіді:
-Ну привіт. - Привітався якийсь жіночий голос.
Я нічого не відповідав, мене охопив страх, я не міг провити нічого.
- Ну і чого ти мовчиш? Я тобі вже 62 роки телефоную, хіба так важко було підняти слухавку?
- Кхм-кхм. Пробачте, а я хто це? Не впевнено запитав я.

Кінець
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 04 кві 2014 о 05:02
мітки: блаблабла
Ще немає жодного коментаря
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024