А МОЖЕ ВАРТО ПРОСТО ЗНИКНУТИ МЕНІ… 04.04.14
ЗАЛИШИТИ У СПОКОЇ ЦЕЙ ВСЕСВІТ,
ОЧИСТИТИ СВОЇ ДУМКИ УСІ,
І ЗАМІНИТИ ГОЛОС ГУЧНИЙ, В ШЕПІТ…
НЕ ВИТРАЧАТИМУ, Я КИСНЮ НА ДАРМА
І ВЖЕ ХОДЬБОЮ, ПОРОХ НЕ ПІДНІМУ
І ВСІХ БІДА, ТО НЕ МОЯ БІДА,
ПРЯДОК ЦЕЙ І ХАОС, Я ПОКИНУ
МОЖЛИВО, ВТОМЛЕНИЙ Я ПОШУКОМ ТИХ ЛИЦЬ,
ЯКІ МЕНЕ ЗНАЙТИ ВЖЕ НЕ БАЖАЮТЬ,
І НЕ КАЗАТИМУ НІКОМУ ВЖЕ, ПРОСНИСЬ
Я ВЖЕ НА ТИХ, ЩО СПЛЯТЬ, НЕ ОБРАЖАЮСЬ
ОДНАК, МЕНІ ЩЕ НЕ БАЙДУЖИЙ СВІТ,
А ЦІ ДУМКИ, ЛИШЕ СЕКУНДНА СЛАБКІСТЬ,
Я ВІРЮ У МАЙБУТНЄ ДЛЯ НАС ВСІХ
І ЗНАЮ, ЩО БОРОТИСЬ ЗА ЦЕ ВАРТО!)
Pavlo ^-^ Bodnar
Показати всі коментарі (17)
Анонім
Критика
Цікава будова вірша, неможливо не звернути увагу на глибокий зміст. Кожне слово наче вкарбовується у свідомість, що похвально. На мій погляд - закінчення вірша, хоч і оптимістичне, проте трохи недопасоване, робить цю поезію масовою і передбачуваною. Рекомендую звернути увагу на пунктуацію та писати малими літерами (без капслоку).
2
Анонім, Дуже дякую за таку характеристику, вірш писався під емоціями і я його друкував на мобільному, тому всі літери великі. В кінці вірша хотілось показати що є якийсь позитив, що ті наші думки це просто на якусь мить вони такі, а в наступну мить ми почнемо жити)
1
Подібні роботи