Тиша
Щоб змогти розібратись у со́бі.
Я тоді все потрібне залишу,
А решту - розвію, як попіл.
Так хочеться часом набити
Рюкзак подорожній думками,
Туди йти, де сонце налите
У синім вечірнім бокалі.
Я б сіла на вінцях з блокнотом
Й інтерв'ю брала в п'яної музи.
А тоді гучний рев під капотом
Співав би нам ритми у блюзі.
І вітер губився б в волоссі,
Вплітався б квітка́ми споко́ю.
Мені б на секунду здалося,
Що до тиші - подати рукою.
Та до тиші - як пішки до неба,
Хоч не всі будуть згідні зі мною.
Якщо хтось втікає від себе -
Це зветься лише самотою.
Тиша в космосі. Тиша у водах.
В повітрі. У небі. На суші.
Та щось важливіше дає нам природа -
Це тиша в гучних наших душах.
2013 р.
Amster_Dama
3
0
18
Поезія | Версія для читання 05 кві 2014 о 05:16
Показати всі коментарі (4)
Allochka
Критика
Мабуть, кожен читач упізнає себе. Адже інколи усі ми так прагнемо тиші навколо нас, аби поміркувати над чимось важливим. А тиша у душі - це, напевно, коли людину нічого не турбує, не завдає душевних мук.
Хороший вірш. Глибокий сенс. А я гадаю, що в ньому себе впізнає кожен автор, адже творчим людям особливо важко в собі розібратись...
Подібні роботи
