Я- оптиміст
Іколи виникає бажання трахнути реальність. Так по-жосткому, без прилюдій, без жодного захисту та так щоб з криками на все життя. Вичавити з неї все, до останньої краплі і насолодитись кожним моментом, кожним днем, коли я вільний, коли мене оточує цілий брутально-брудний світ.
Нехай одиноке та розбите серце пошле до сраки усю цю отравлену словами любов. Нехай те серце буде пришвидчувати свій ритм від спортивної пробіжки ніж від переживань, хвороби чи болю. Нехай в усю цю пустоту залиють трохи щастя та позитиву, розуму та моралі. І досить тої філософії.
Я оптиміст - я їм вафельки з горішками і я хочу вбивати тих, хто мене нервує. Вбивати словом та вчинками. Я сьогодні спеціально курну собі трохи, щоб попасти у країну мрій. Я хочу знову вступити в бій із шоколадним драконом та відкусити йому голову. Я хочу стати зайчиком і стрибати по траві і наспівувати пісні Павла Зіброва. Я хочу стати повітрям, щоб кожен вдихнув мене, я хочу бути всюди і скрізь. Я хочу попасти до пекла, щоб обістяти Гітлера та пофарбувати його дурні вуса в рожеве. Я хочу стати мустангом і мчати по преріях щодуху до водоспаду і напитися гірської води. Я хочу стати звичайною мухою, щоб повзати по лайні і пізніше сидяти людям на обличчя. Я хочу стати рибою, щоб опинитись на розпеченій сковорідці. Я божевільний бог, я придурок якого ще світ не бачив. Я оптиміст.
Дощ іде по вулицях вже який день і ніхто не взмозі дотягнутися до неба, щоб заткнути шматою діру. Ніхто крім мене. І зробивши собі якісь там крила, я мчу у глибину неба, не повторюючи помилок Ікара, пересікаючи повітряні траси, минаючи боїнги та напившись вдосталь небесною свободою, я розслабляю тіло і немов метеорит падаю з небес назад на мою грішу рідну Землю. Я оптиміст.
І нічого, що я дурак - це якось навіть краще. Я можу більше зробити ніж багате, зарозуміюче пузате ледащо. Я можу стати водою, яку ви випиваєте, я можу стати ядом, котрий ви ковтаєте. Я можу бути всім і всюди. Можу стати Петром чи бути Іудою. Я скоріш за все внутрішній в'язень, який не дуже то і рветься на волю. І я ніколи не буду правильним, я краще буду собою...
І я придурок, якого ще світ не бачив. Я - оптиміст.
Ну хз що то таке що я написав. Я не знаю. Я бездарність. Я лох. але то нестрашно. Чесно.
Bergino
1
0
18
Поезія | Версія для читання 07 кві 2014 о 06:17
мітки: Лайно, піська. Серце, палка любов, одинокі серця, гола срака, поцілунки, шанель, шмара, вічне кохання, рози.
Подібні роботи
