***
Коли усе зелене й розцвітає
Збуди мене, допоки молода
Допоки юність в крові грає...
Збуди мене, коли прийде тепло...
Коли розквітнуть квіти в полі
Збуди мене, усім на зло
Лише проснувшись, я віддамся волі...
Amu4ka
4
0
18
Поезія | Версія для читання 11 кві 2014 о 04:40
мітки: вірш
Анонім
Критика
Дуже грайлива у Вас поезія. Ваша лірична героїня нагадала мені лісову мавку, яка засинає до весни і просить її збудити, дістати з обіймів сну, коли стане тепло. Невеликий вірш за обсягом, але досить "велика" його ідея: "Лише проснувшись, я віддамся волі...". Адже тільки той, хто вчасно прокинувся, іде вперед, чогось досягає, чого і Вам щиро зичу. Цей вірш - маленька замальовка торжевства молодості й весни і великий келих оптимізму
Відображення зимньої апатії, яка виникає при відсутності емоційного збудника - наприклад кохання.
Подібні роботи
