Єва. Розділ 4

Люблю вихідні – можна цілий день сидіти в квартирі в компанії цигарок, вина і книжки.
Я люблю пити сама. Іноді мене тягне на пригоди, але то буває рідко. Частіше я напиваюсь вдома в гордій самотності, а потім придумую якісь фантастичні історії, які за сюжетом ( так чомусь зазвичай вирішує мій п’яний мозок ) можуть стати світовим бестселером. В такі моменти я шукаю ручку, папірець і пишу-пишу-пишу. Погано тільки, що на ранок на папірцях залишаються лише якісь коряки і плями від вина.
А буває – говорю сама з собою . Правда, не так як звичайні шизофреніки. Не вголос. Хоча таке теж буває. Я можу годинами займатись самокопанням, самобичуванням, самострачуванням. Одна Єва ниє і звинувачує себе в усіх смертних гріхах, друга Єва психує, матюкається і оправдовується з піною на губах. А третя сутність – не знаю, навіть, чи це жіноче начало, гукає мене далі веселитись, пити все, що має більше 10 оборотів, курити, все, що торкає і трахати все, що ворушиться.
Так буде й сьогодні. Я не читатиму. Настрій не той. Тому мій Паланік сиротливо лишиться лежати на підвіконні. Мені сьогодні має бути весело, хоч серцю хотілось блювати. Таке буває. Відчуття, наче нудить в душі. І жити не хочеться, і вмерти шкода. Добре, що в мене величезний запас алкоголю в серванті. З полиць на мене закупореними горличками дивились різноманітні пляшечки з винами. Погляд зупинився на пляшці недорогого портвейну. Я його купила тижні два тому, по акції. Ну, що ж – подивимось що він дасть.
Я запхала в губи цигарку і затяглась. Сьогодні я нікуди не піду, тому можна ходити не нафарбованій, напівголій по квартирі і підтанцьовувати під свій улюблений альт рок.
Він мені нагадував про кращі часи мого відриву ранньої юності – 10-11 клас. В школі я вчилась добре, була улюбленицею вчителів, хоч і постійно бунтувала та робила всякі каки. Прогулювала уроки, курила за школою, на шкільні вечори приходила на рогах. Вчителі про це знали, але мовчки все спускали на гальмах. Досі не розумію – чому.
Ну, і згадуючи про шкільні роки, неможливо промовчати про Андрія . Пардон, Дрона. Познайомилась я з ним на концерті. Так, в школі я була ще тою запальничкою. Ех, були часи. Хто ж думав, що я так зкурвлюсь?
Дрон. Мої найшаленіші і найдрайвовіші стосунки. Це була перша четверть лихого 10 класу. Молода, гаряча, руда сучка, яка лише декілька місяців тому скуштувала чоловічого тіла та здійснила свої перші сексуальні подвиги ( себто я ), була готова трахати кожного, хто їй приглянеться. Власне, з того часу мій погляд на фізичну близькість не дуже змінився. От і тоді, коли старшокласники мене вже не цікавили, мені і захотілось спробувати чогось новенького. Ближче до тіла. Ем. Тобто до діла.
Дрона зустріла на якомусь концерті, де я виконувала якусь попсову нудоту і енергійно трясла дупою, піднімаючи рейтинги популярності власної школи. Він був гітаристом в якомусь рок-гурті, весь в тату, довгий, худий, з тонелями в обох вухах і вічно обдовбаними очима. Я вже виступила, зірвавши захоплені оплески, свисти та вигуки прищавих дрочерів, себто одноліток, і тепер мені хотілось розважатись. Хлопці з гурту Дрона готувались до виступу, крутили свою апаратуру, нервували, а Єва вимальовувала навколо них кола, кокетливо зиркаючи на бас-гітариста. Як на зло, рокери не звертали уваги на хтиву малолєтку.
Під час виступу я найбільше улюлюкала і тащилась від їхньої агресивної музики. І тут то він мене помітив. Посміхався зі сцени і підморгував. Я знала чим це все закінчиться.
Після концерту гурт збирався іти святкувати в якийсь бар. Я чимдуж рвонула по автограф. Підбігши до Дрона, я, зробивши миле личко і розтягуючи напомаджені, червоні губенята, попросила розписатись.
- Давай папірчик. – пам’ятаю, як він пробігся по мені очима, шукаючи на чому розписатись. Я мовчки розстебнула кофтину, огливши груди.
- Уф ! – Дрон, видно не очікував подібного повороту, тому трохи здивувався, але все таки написав на моїй лівій «дівчинці» великими, печатними буквами «ДРОН». Натомість, я ткнула йому в руку папірчик зі своїм номером телефону.
На цьому ми розбіглись. Я взяла своїх плоскогрудих однокласниць і повела їх в місцевий гендель, де обслуговували всіх, хто вже міг говорити і ходити без допомоги дорослих. До одинадцятої ми добряче наклюкались, а одна однокласниця вже й встигла проблюватись за рогом генделика. На телефон прийшла смс « Центр. АТБ. Через 20 хв. Дрон ». Мене як вітром здуло. Чесала до центру сама, пішки, на височенних підборах, а в животі приємно хололо від передчуття чогось класного. Стояла на стоянці біля супермаркету і відчувала себе дешевою шльондрою. Але все одно стояла. Під’їхала якась темна автівка, не пам’ятаю, навіть, яка. З неї вийшов Дрон. Він був сам. Просто підійшов, взяв за руку і всадив на переднє сидіння. Зараз, аналізуючи це, приходить думка – чим я думала ?! Піти до незнайомого, обдовбаного хлопця в машину і їхати невідомо куди. Тоді мій п’яний мозок був не змозі думати про наслідки. Хвала, що все обійшлося.
Ми їхали мовчки.
- Я – Єва .
- Я знаю.
І знову мовчанка. Мені було незручно і я намагалась завести розмову:
- А куди ми їдемо ?
- Побачиш. – його відповіді були короткими і чіткими. Наче він не хотів говорити.
- А скільки тобі років ? – не затикалась я
- Двадцять два.
- А мені 16
- Знаю
- Звідки ?
- Знаю.
- Ти завжди так говориш ? – мені його поведінка була незрозумілою
- Так
- Чому ?
- Бо так.
- Як ?
- Так.
- Дрон – це Андрій ?
- Ні.
- А як ?
- Дрон.
- Просто Дрон ?
- Так.
- Чому ти не говориш зі мною ? – мене бісило те, що він говорив зі мною через зуби.
- Не люблю
- Говорити ?
- Так.
- Будемо мовчати
- Будемо.
- Ну добре.
Машина зупинилась. Ми були на березі озера, за містом. Дрон вийшов. Я заклякла. В голову тільки тепер прийшла думка, що можливо, це остання прогулянка в моєму житті. Дрон відкрив двері з мого боку, подав руку. Я вийшла. Він мовчки оперся на капот і витягнув з нагрудної кишені 2 косяка. Один мовчки протягнув мені, другий впхнув собі в зуби і черкнув запальничкою. Раніше я наколи не пробувала трави, але бачила як це роблять старші. Тому діловито запхала косяк в губи і затяглась. За мить очі полізли з орбіт, в горлі страшенно задерло,було відчуття, що дим піде, навіть, з вух. Я закашлялась, а з очей хлинули сльози. Він подивився на мене і підняв брову :
- Вперше ?
- Так – крізь кашель видавила я.
- Дивись – він затягнувся і затримав дим в собі. Потім випустив його кільцями.
Я спробувала і вже пішло краще. В горлі моментально утворилась кулька, хотілось клацати язиком і посміхатись. Я поглянула на Дрона. Він дивився на мене і посміхався. Такий він мені смішним і чумним здався, що я не придумала нічого кращого, ніж заржати в голос. Так голосно, що задеренчали голосові зв’язки. Ну, мені тоді так здалося. Хлопець похитав головою і посміхнувся. Я припинила сміятись так же раптово, як і почала. Все було круглим і добрим.
- Я тобі подобаюсь? – підійшла впритул до нього. Хлопець дивився прямо в очі.
- Так
- Як саме ? – я не відводила погляду. Дрон не відповів.
Я відчула його холодну руку, з довгими худими пальцями в себе під спідницею. Це добряче мене завело. Ми дивились один одному в очі, неначе змагались – хто переможе, а він тим часом погладжував мене там. Я вже була мокрою повністю. Нарешті, я не витримала і,закривши очі від задоволення, притулилась до нього впритул і впилась в його губи. Раніше я ніколи не цілувалась так відверто з язиком. Це страшенно заводило. Мозок повністю відключився і мною керував лише первісний інстинкт розмноження. Я вхопила його за ремінь і судомно почала стягувати з нього штани. Дрон розвернув мене спиною до машини і висадив на капот. Я почула, як затріщали мої капронові колготи і відчула, як холодні руки все таки через них добрались до мокрих трусиків. Подумки попрощалась з колготами і вирішила відтепер носити панчохи, щоб не було втрат. Його штани зісковзнули вниз і на мене дивився його настовбурчений член. Я вхопила Дрона за шию і притягнула до себе. Він ввійшов в мене відтягнувши трусики в бік. Спочатку повільно здійснюючи фрікції, потихеньку набирав темпу і вже через хвилину вже жарив мене по повній програмі.
В шаленому ритмі ти трахались до самого ранку. Аж поки не почало світати. Близько трьох годин, а він все не кінчав. Я ж , на відміну, від нього тонула в хвилях оргазму через кожні 20 хв. Було, навіть, трішки соромно за себе. Тепер то я знаю, що це дар божий – вміти кінчати. Сонце почало світати, кидаючи довгий червоний слід на озеро. Як мило і романтично. Але мені було не дуже видно цю красу. Я стояла раком, а ззаду мене жарив татуйований, худий рок-музикант. Дрон різко розвернув мене і, натиснувши на плечі, змусив стати на коліна. В носа мені вперся його стоячий член, а я не знала, що з ним робити. Обережно взяла його в руку і обхопила кінець губами. Дрон згріб в жмуток волосся на маківці і насадив мене на член. Від несподіванки я поперхнулась і мало не закашлялась. Але втримала себе в руках і продовжила піддаватись його руці. В мене почало виходити самостійно, і він просто тримав мене за волосся. Раптом ( коли я вже ввійшла в азарт) він різко відірвав мене від себе і відвернувся трохи в бік. Я зрозуміла, що він нарешті кінчив і встала з колін.
- Перший ?
- Мінет ?
- Так
- Так, перший
- Навчишся
- А може ти навчиш ?
- Можливо
Дрон застібнув штани, притягнув мене до себе і поцілував у лоба. Додому їхали мовчки. Я була вижата, Дрон, мабуть, теж. Або просто не говорив, як завжди.
Я заглянула в пачку з-під цигарок – з-за цих гарячих спогадів я за декілька годин скурила 19 цигарок і влупила пляшку портвейну. То не діло. Я окинула п’яними очима кімнату. На підвіконні лежав телефон. Треба до нього добратись. Штормило добряче, підлога плавала, ноги робили якісь дивовижні трюки, не бажаючи ставати туди, куди слід. Нарешті я все таки дісталась підвіконня. Оу, вже друга година ночі. Треба зателефонувати Сашку, хай принесе цигарок. А разом з ними свою накачену дупу.
- Так – почувся з трубки заспаний голос Саші
- Привіт. Саш. Справа до тебе є – я намагалась говорити розбірливо, але не дуже той виходило.
- Єво, що з тобою ?
- Нічого. Приїдь.
- Що в тебе з голосом ?Ти себе погано почуваєш? – голос Олександра виглядав стурбованим.
- Я себе охуєнно почуваю. Їдь до мене і купи цигарок – загорлала я в трубку. Ноги відмовлялись стояти на місці. Мене носило по кімнаті, як заведену.
- Ти п’яна ?
- Ні, Саш, приїдь. Як людину прошу
- Добре,зараз буду.
Телефон випав з рук і я тяжко опустилась на підлогу. Важка то праця – контролювати своє тіло. Буде краще, якщо я тут прямо й ляжу. Прямо на лінолеумі. Він так приємно холодить. Чудо просто, а не лінолеум. Люблю свій лінолеум. Він так приємно липне до шкіри і зовсім не залишає на собі слідів розлитого вина.