Без жалю...

Він без жалю,без упрікання
Всім серцем линув до кохання!
Скупавши вкотре відчай у росі
Впускав у душу почуття нові.
Там їх плекав і захищавши
Все тої думки оминавши
Що все буде,як і тоді
Кохання взявши,біг вдалі.
Не оглядаючись назад,
Не помічавши своїх вад!
Він біг,з коханням у руці,
Міцно стиснувши в кулаці!
Й не відпускаши ні на мить,
Хоть чув,як серце те тремтить
І промовляє, - Відпусти...
Твоєю буду,тільки ти...
Мене ти поряд не тримай
А просто волю мені дай!
Й довіру ти даруй мені
І вірна буду я тобі!
Та він не слухав,все тікавши
І серце те все більш стискавши
Він роздушив,так вбив її
Хоч так кохав,лише її!

(с) Андрій Петльований
AngelofHope
AngelofHope
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 04 січ 2013 о 09:00
мітки: вірш, поезія
Показати всі коментарі (9)
AngelofHope, а інколи невистачає рішучості
31 січ 2013 о 04:46
gelly, це вже інший випадок..але теж..одна з причин))
31 січ 2013 о 04:49
AngelofHope, так звісно, погоджуюсь з вами
31 січ 2013 о 04:49
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024