Покинутий
Зібрала вкупу мрії неземні
Подарувала перший промінь забаганок
І вкрала душу, сховану на дні.
А якже ніч, її ти пропустила
Залишила його із нею всамоті
Він так бажав відчути сонце знову
Та не було її, і зупинились сни.
Так темно стало,ні душі довкола
І вічна ніч у серці без бажань.
Хто вогник дасть і хто його зігріє
Вона десь там, а він навіки одинак...
мітки: вірш, поезія, самотність
Подібні роботи