***

Якщо помру я молодою
В холодний ранок, восени
Прошу тебе, не плач за мною,
Прошу тебе, ти далі йди...

Не треба сліз - вони солоні,
Їх сіль роз'їсть твою печаль
Ти лиш візьми мої долоні
І відпусти на волю жаль...

Ти не сумуй все добре буде.
Живи, люби, цілуй, гуляй!
Я тебе також не забуду...
І заберу з собою в рай!
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 21 жов 2013 о 19:12
Показати всі коментарі (5)
Melaverde, початок моторошний далі усе світлішає
09 січ 2014 о 21:32
Анонім Критика
Написана у формі своєрідної "настанови", Ваша поезія водночас показує торжество життя над смертю, кругообіг і нестримний рух життя. Дуже сміливо сказано, навіть загадково про особу, які адресовано ці рядки. На перший погляд, сумний вірш, але якщо проаналізувати глибше, то оптимізму у ньому достатньо: хтось помирає, хтось залишається... цей певний проміжок часу ці частинки всесвіту зустрінуться у його просторах
04 гру 2015 о 11:11
Заповіт близькій людині, від людини яка передбачає свій відхід.
28 кві 2016 о 7:13
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2022