Завтра

Завтра ти підеш на війну,
а я залишуся тут
роки мені будуть вічністю,
але вони минуть.

Потім постукають в двері,
та їм не відімкнуть
за ними стоятиму вкопано,
але сльози не потечуть.

На твій дім спокою
впаде перша земля
і я - вбрана у чорному
залишуся без тепла.
land icon
17
view icon
Поезія | Версія для читання 06 лис 2013 о 21:44
Allochka Критика
Відчуттям невідворотності пронизаний вірш. Смуток, туга - у кожному рядку. Сумне, але таке близьке до реальності завтра Ви зобразили.
18 лют 2016 о 18:51
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2021