S+J

Спокій картатою сорочкою, лягає на його стомлені часом плечі, Він завжди, приходить до дому, невчасно, тихо заварює чай, скидає пасмо з її гострих ключиць, Ставить засоси на її аристократично тонкій шиї, Вона примружує свої мятно-зелені очі, та тихо мурчить у ритм, його механічного серця. Вони з різних планет, Вона наївна, легка, занадто добра, Вирощує троянди на вікні, вірить у фатум, та ховає на своїх віях його сни. Він розгублений, відірваний від всіх, наповнений до країв відчаєм. У їхній квартирі вони поселили затишок, мольберт, великий скрипучий диван, і гітару, щоб він для неї вечорами грав, а вона під його музику, вірші писала. Вона єдина його муза, він дарує їй натхнення. Вони настільки кардинально різні. Створили свою двохкімнатну планету, та тихо,собі в ній живуть.