Gedicht

У безодні душі, в таємнім далекім закутті, Голубий екран і бездумне мертве танго, Якісь не розумні шоу, що помагають закути Холодний розум в шкарлупу янтарну. І під'єднана душа до холодної сині екрану. Стає наче лялька, стара й ганчірна, І розум меркне , серцем старіє рано, Забуваючи цитати з Біблії чи може Корану. І зникає політ фантазій, що заклали були книжками, В далекім майбутнім, перед людиною з екрану, Що говорить про своє, гіпнотизує своїми руками, Легко керує натовпом, що вже вазонами стали. © Ігор Кордис 04.10.2014