Життя як на долоні… (спасибі…)

Нас слухала ніч розвісивши вуха, їй як і мені було цікаво… твої очі і слова заснути не давали, та й не хотілося… Життя як на долоні… крок за кроком, всі радощі й образи, мої ламані і кинуті на вітер фрази, ти запам’ятала все… А я втікав… і закрившись власним егоїзмом, мовчки сидів опустивши голову… десь за вікном титрами бігли рядочки, і небо оловом на плечі… думав, що втечу від себе й стане легше… …але ні … Спасибі…за все, за те що ти є, за порятунок, за терпіння і кохання, за посмішку щиру і теплу зрання… спасибі…