Zum Inhalt springen

LiteraturGedichtIn der Ausstellung

end.желс

інколи мені здається що той Бог підкидає у наш вольєр людей схожих на янголів у них відсутні крила вони не їдять манни не пророкують світло лиш дивляться в наш бік і йдуть у дальній кут ховаючи погляд і прекрасне обличчя в них дивакуваті ймення ідеальне тіло відсутній характер вони не знають слів вдягаються у чорні сукні тим самим залишаючи без відповіді -чи вони від Бога? чим довше вони у вольєрі тим швидше росте напруга чоловіки частіше поглядають у їх бік жінки гнівно мовчать замкнувши руки на грудях і як тільки насувається туга чоловіки щось собі обирають у своїх замурованих душах жінки обговорюють план жорстокого вбивства а діти спокійно сплять янголи покидають вольєр залишаючи по собі пустку - багато ще треба обдумати - мовлять один одному чоловіки забувши про смерть а жінки відправляються у шопінг-маркети здавати зброю лиш діти нарешті прокидаються зі сну

Kommentare