Її невблаганна високість Зима

За вікном сріблиться перший сніг, Заснули осені труди печальні, Сніжинки стеляться і падають до ніг, Немовби поринають в танці ритуальні. Поринуло у царство тіней все живе, Стоять зажурені й покриті інеєм дерева, У простір часу таємниця нас зове, Десь вдалині біліє чистий простір неба. Гірським кришталем стали ручаї, Засніжені вже шпилі і вершини. Невблаганна Зима входить в наші краї, Їі стрічають сумовито гори і долини.