контур.и

я рисую вірші на твоїх внутрішніх стінах яскраво-червоною кров’ю обводжу контури твого я проповідую світло в човні що наповнений тінню в надії що ти колись повернешся й закінчиться моя війна 2 цигарки й 3 пусті пляшки червоного жалю я віднесу у храм свій в якому мій кіт є дитиною ніцше і засну на підлозі мов гріх на тих срібних холодних скрижалях бо надія і досі й повік нетлінно жевріє в мені я щоразу ламатиму нових жорстоких диктаторів відпускатиму в небо сотню повітряних мрій і повік забуватиму те що безмовно є втраченим бо обвівши ті контури більше не бачу тих слів