Двічі в одну річку не ввійдеш... ( Сатирична гумореска)

ІСТОРІЯ БУЛА НАПИСАНА НА РЕАЛЬНИХ ПОДІЯХ! Сьогодні на вулиці якось так сіро, ніби сірий фломастер проковтнув сіру мишу, а та перед тим поснідала сірою сирістю. Щодня я хотів стати кращим, але спивався, бив свою дівчину, коловся внутрівенними наркотиками, після того бив свого пса і маму. Тато на мене кричав, але я теж його бив бітою. Одного дня в нас, з моєю дівчиною Хільдою виповнилась річниця. Вона мені подарувала дорогий годинник, поїздку на Мальдіви та приготувала вишукану романтичну вечерю з омарів та французького суфле. А я їй подарував коробку цвяхів. Іноді я помічав, що для Хільди я приділяю занадто мало уваги, але потім я розумів, що це повна дурня. Вона мене і так любить. Перше наше побачення ми провели на озері. Вона ледь не втопилася, а я в той час їв морозиво. Її врятував якийсь там Богдан, коли я це дізнався, я дуже був розлючений. Я зразу зрозумів, що це чистої води зрада. Я сварився, я матюкався, я бив вікна в хаті. А Хільда вперто стверджувала, що як би не Богдан, вона б могла втопитися і померти. Що це не зрада. Що вона любить тільки мене. Почувши це, я все зрозумів, я просто її назвав єврейської прастіткою і сказав, що ми розходимся. Два тижні підряд вона під моїми вікнами співала пісні групи "Любе" про любов. Носила мені подарунки та квіти, приносила міцне пиво і горішки. Ну все ж таки, я не вміг втриматись і пробачив її тоді. Але лише за однієї умови: якщо ще раз щось подібне таке трапиться, я з неї точно розійдусь. І одного дня ми сиділи на краю гори, де відкривався чудовий вид на наше дурнувате місто. Це було так романтично: вона мене міцно обіймала, а я бавився на своєму планшеті. І тоді вона запитала мене: -Ти мене любиш? -Люблю менше ніж пиво, моя дорога Хільдо! - Відповів я і продовжував відстрілюватись від приспішників сатани. Та зраділа і обійняла мене ще дужче. Мені це не сподобалось і я її відштовхнув від себе. Хільда зірвалась зі схилу але вчіпилася за край прірви обома руками і почала гукати на допомогу. Я б ніколи не образив Хільду, я цінував її, вона для мене дуже дорога людина, я б її оберігав все життя. Але в той момент її крики, я сплутав з криками приспішників сатани, тому подумав,що все гаразд та нічого не став робити. Мимо біля нас проходив хлопець і побачив все це, хутко побіг Хільді на допомогу. Він взяв її за руки і потягнув на себе, тим самим витягнувши її на тверду поверхню землі. -Все кохана, я пройшов останнього боса. - Радісно сказав я. - Тепер можемо йти пити водку за твої гроші. Але після цих слів, я побачив страшну картину: "той самий Богдан тримав її за руки і вони сиділи поруч". В цей момент моє ніжне романтичне серце прискорило рух. Я плакав в себе, щоб не подати вигляду, що я дуже чуйна особистість. - Ах ти ж скатіна! - Промовив я до Богдана - Ах ти ж скатіна дурна! - Промовив я до Хільди. Я хотів кричати на всю планету. Кожна крапля моєї крові відчувала біль. Душа кричала, немов обкакане немовля. -Котику, стій! - Просила мене Хільда. - Це не те, що ти думаєш! Це не те, що ти дума... -Стули свого писка корова рижа! - Сказав я. І я повернувся та пішов. Я не знаю куди я прямував. Все було ніби в тумані. Я не хотів жити. Хільда - любов всього мого життя, зрадила мене двічі з одним і тим же мужиком. Ця рана на серці не загоється ніколи. Вона буде огортати мене стражданням ще довго... На наступний день, я вийшов на пиво з Владіком. Ми зібрали компашку і пішли на пікнік. Серед натовпу своїх друзів, я побачив Хільду. Вона просила в мене пробачення, давала сто доларів, казала що любить мене більше за життя. Але я не з тих, хто прощає зраду двічі. І я їй просто сказав: "мила моя, двічі в одну річку не ввійдеш". Я забрав сто доларів і розійшовся з Хільдою. Через рік в вженився, Владік був тамадою. Життя пішло на лад. Мораль: не давайте людині другий шанс, якщо вона цього взагалі не заслуговує. Йдіть від тих людей, які не хочуть бути з вами. Будьте з тими, хто вас любить і кого любите ви і тоді все буде добре.