Коханню 20-15.

О, яке чекання ніжністю сповите! Стільки в серці жару, як нема ніде. Стало яскравіше сонечко світити – То моя кохана вже до мене йде. Приходи скоріше, мов обійми літа, Моя синьоока радість на землі! Сяє все довкола променистим квітом, Ніби то Всевишній сам того звелів. Я тебе, тендітну, притулю до себе І затихнуть тут же всі думки лихі. Як з тобою добре! Ніби і не треба Завтра воювати їхати на схід.