Передколискова

День прошмигнув рудою кішкою Й сховавсь у Бога в рукаві, А сон скида дощинки бісеру На парасолі золоті. Фантазування помаранчами Спадає у людські роти; Солодкий спокій посилаючи, Муркочуть мрії, мов коти. Й кудлата ніч вже вуса чухає, І місяць викотивсь – клубок; І сновигає і рахує він Котячі очі між зірок. Вже сонний день муркоче кішкою І лиже лапу на печі. А сон цілує всіх з усмішкою Й шепоче тихо уночі: «...Ой на кота воркота. На дитину – дрімота. Ой на кота все лихо. Ти, дитино, спи тихо.»