Коли вона була…

Коли вона була зимою, Він був снігом. Казав: «Так добре із тобою – Біло-біло…» На тих розгорнутих сувоях Ніжне тіло, Мов оксамитом, наче в зорях – Пломеніло… Коли вона була весною, Первоцвітом Горів у ній він і струною В зелен-вітах – Пташиним співом над водою Кликав літо, Де був і сонцем і грозою В її квітах. Коли вона була, як осінь, То він листя Із її тіла та волосся Вітру свистом – Зривав поривами в знемозі… І над містом – Чекав пори нових емоцій Падолистом.