полон

я ні разу цієї зими не вдягла рукавиці, твоя ніжність прогріла мене до кінчиків пальців. хай морози й вітри, а в мені твоє сонце іскриться, ти зміг приручити моє дике серце скитальця. і поки літаю у мріях, ти — в водах буденних мій якір, твої сильні плечі — то слабкість моя і опора. я вперше в житті відчуваю без сумнівів всяких, що здатна на більше, ніж просто звернути гори. дотики пальців в стократ красномовніші слів, я знаю напам'ять всі риси твої, як молитву. віддам тобі все, бо ти — з тих чоловіків, яким здаються в полон, не програвши при цьому битву.