Zum Inhalt springen

LiteraturGedichtIn der Ausstellung

Молитва за батьків

Безмір слів розлітаються часто, як хмари осінні. І стоїш в самоті, у зажурі і дивних думках. До ікон підійдеш у кутку, а в руках своя мрія про батьків...Защемить моя юна душа. Я просила за себе багато, і надто дитяче, і хотіла вмирати там, де сімнадцять лише... А про маму із татом, їхні серденька гарячі забувала в надії на завтрашній новий день. Кожна осінь згорить. А зима зледеніє в заметах. Кожне літо прийде - дощове, а, можливо, сухе. Я ж у Бога прошу (представниця пороків планети) про здоров'я батьків і про сонце над ними ясне. Буде мама із татом - і я буду жити-радіти, підіймати усе ради миру далеких світів. Зникну безвісти там, як не зможе весна наступити, як відвернеться Бог і не стане батьків...

Kommentare