Існування

Цінуймо те, що маємо, не дорікаймо долі, Ніколи не жаліймося, печалі є доволі, Відкиньмо всі образи й біль, навіщо з ними жити, У нас є людяність й любов - потрібно це творити. Переживаймо співчуття, надаймо допомогу, Хто просить прощення - простіть, і підведім на ноги, Та ближнім руку простягніть, так просто, без потреби, І краплю співчуття візьміть, цього ж так… малість треба... Хоча б на мить, хоча б на час відкриймося душею, Вона ж так вміє говорить, коли балакать з нею, І стільки граней там добра, надії, сподівання, Вона полине до вершин, коли там є кохання! Не убиваймо почуттів, і не черствіймо - досить! В хаосі дійсності ось цій людське єство голосить, Воно живе, воно кричить, його потрібно чути! І ким ми є, які прийшли, потрібно ними бути!!!