Вперше

О, гарно як! Все – тільки вперше. Цілунки матері, пізнання світу - Вперше. Потічки сліз, що виллються в ріку. А потім вперше хтось набреше (А ти ж іще не знав, правдиві брешуть), Не знав, що час загубиться в піску. А ще трава зелена вперше М”якенька висохне, та так раптово Здерши Всю шкіру з ніг. Суха цупка стерня Зітре надії всі на «легше». І стомляться, як у пустелі вершник, Всі спогади про лагідність буття. Бувають вперше радість, муки, Життя і смерть, і зустрічі, й розлуки, Рани. А потім і останнє Першим стане.