Зелений

Я хочу малювати твої очі, Та я не пам’ятаю їхніх рис. Заплуталась у «хочу» поторочі, А серце монотонно: «ти змирись». Оливкові, як трави під водою, Як свіжа, не розтоптана весна. Якби до них торкнутися рукою, Їм волю б та до травня кріпосна. Закутана, захована, закрита. - турбота, бо від холоду беріг. - смачне ховаєш, пляшка не розлита. - і врешті-решт не пустиш за поріг. Зелений той обернеться на спокій Із нього у байдужість проросте. І світ наш не такий уже глибокий Тихенько перетвориться в пусте.