Писала про сало

Можливо, хтось скаже, що сало – це «бека», То що ж, це від істини і не далеко. Бо той, хто вже зранку жує ананаси І нагетси із кенгурячого м’яса, Чи ті, хто за гроші скажені пошили (Гадала, що кіт!) собі шубу з шиншили, Ті, звісно, не знають, що сила – то сало. Якщо у тарілку ще збоку поклали Часник, помідор, гарний хліба окраєць, То ти силу сала, звичайно, пізнаєш. Бо різні є люди, смаки у всіх різні, Одні люблять смачне, а інші – щось пісне. В тарілці лежало рожевеньке сало, Свіженьке, пахуче, що трохи дрижало. Чекати високих не будемо істин. Ось – сало, давайте швиденько вже їсти!