Не я твоя Джульєтта

Я для тебе шоколад, що розтанув на губах, Не шукай мою прихильність і любов у своїх снах. Наше щастя проминуло, розлетілось, як пісок, Потекло, як туш з очей, замкнулось на замок. І не треба дорікати! Так, я знаю, що погана! Я не ангел, не богиня, я не зірка із екрану. Не буди мене щоночі і у слухавку не дихай, Все одно не повернусь, твій вагон уже поїхав. Я навчилась не тонути в почуттях і виживати, Ти повір мені, так легше в цьому світі існувати. Ти нікому зразу всю свою любов не віддавай, Ти візьми й віддай частину, собі решту заховай. Бо якщо для тебе доля розставання знов готує, Ти готовим будеш й сильний біль уже ти не відчуєш. Та як стук ваших сердець буде грати в унісон, Ти зрозумієш, що кохаєш, що це реальність, а не сон, Просто візьми її за руку, легенько обійми, Зігрій повітрям теплим й ніжно в очі зазирни. Якщо потонеш в цих очах, не старайся виринати, Своє щастя ти повинен у руках своїх тримати! І не шукай моєї постаті, не я твоя Джульєтта, Я всього лиш промайнула в житті твоїм, як комета. Ти будь мудрим астрономом: не гляди на те, що згасло, Поверни свій телескоп й дивись на те, що горить ясно. Під зіркою тією мрія збудеться твоя, Бо, повір, саме вона – твоє кохання, а не я.