LiteraturGedicht
Любов
Вершиною і силою небес любов озветься,
Вона проникне в глибину душі, тоді до серця,
Любов сколише почуття стрімке, єдине,
Вона наділить тебе іскрою життя, а спершу віри.
Розквітнувши як пишний, рясний сад – любов полине,
Дорога зникне, що вела назад, як сплески хвилі,
І ті вітрила осяйні, під духом вітру,
Заколихають поглядів струну, у теплім світлі.
Любов як озеро: глибока і палка, є неосяжна,
Вона потрібна кожному із нас: усім відважним,
Любов у вчинках, в помислах, в словах – веде до сонця,
Любов – завершення у почуттях, пейзаж з віконця.
Любов – це посмішка, це дар, це є вершина,
Вона запалює в душі пожар, це Божа сила,
Любов – це жага до життя, це є вулкан,
Любов є нескінченна глибина, як океан.
Нехай любов зароджує нове, нехай у серці та в душі вона живе






